сквернити

Значення в інших словниках

1. сквернити — скверни́ти дієслово недоконаного виду оскверняти Орфографічний словник української мови
2. сквернити — див. ПОГАНИТИ. Словник синонімів Караванського
3. сквернити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
4. сквернити — -ню, -ниш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сквернити — моск. паскудити блюзнити, зблюзнювати, зблюзнити, позблюзнювати, наблюзнювати, наблюзнити, понаблюзнювати, облюзнювати, облюзнити, пооблюзнювати, поблюзнювати, поблюзнити, згиджувати, згидити, позгиджувати, загиджувати, загидити, позагиджувати... Словник чужослів Павло Штепа
6. сквернити — СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! Образ Божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Т. Шевченко); [Марина:] Ґвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш... Словник української мови у 20 томах
7. сквернити — ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст. Словник синонімів української мови
8. сквернити — СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч. Словник української мови в 11 томах