1. Словник української мови в 11 томах

сквернити

СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст. Оскверняти.

Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Шевч., І, 1963, 331);

[Марина:] Гвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш… Та й гріх же душу сквернити того ради, що лихо панує? (Стар., Вибр., 1959, 348);

Статутів, процедур знавці, Естети етикету… Ах, як же смокінги оці Сквернять усю планету! (Рильський, III, 1961, 296).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сквернити — скверни́ти дієслово недоконаного виду оскверняти Орфографічний словник української мови
  2. сквернити — див. ПОГАНИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. сквернити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  4. сквернити — -ню, -ниш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сквернити — моск. паскудити блюзнити, зблюзнювати, зблюзнити, позблюзнювати, наблюзнювати, наблюзнити, понаблюзнювати, облюзнювати, облюзнити, пооблюзнювати, поблюзнювати, поблюзнити, згиджувати, згидити, позгиджувати, загиджувати, загидити, позагиджувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. сквернити — СКВЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! Образ Божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Т. Шевченко); [Марина:] Ґвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш... Словник української мови у 20 томах
  7. сквернити — ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. сквернити — Скверни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Осквернять. Умийтеся; образ Божий багном не скверніте. Шевч. Словник української мови Грінченка