скобель
Ско́бель, -бля
м. Пробой.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скобель — ско́бель 1 іменник чоловічого роду струг ско́бель 2 іменник чоловічого роду пробій Орфографічний словник української мови
- скобель — I -я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок тощо. II -бля, ч., тех. Металева дужка з гострими кінцями, що забивається у двері, кришку і т. ін. для навішування замка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скобель — СКО́БЕЛЬ¹, я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (О. Словник української мови у 20 томах
- скобель — Ско́бель, ско́бля, -блеві; ско́блі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скобель — СКО́БЕЛЬ¹, я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (Донч. Словник української мови в 11 томах