1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скобель

ско́бель

I -я, ч.

Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок тощо.

II -бля, ч., тех.

Металева дужка з гострими кінцями, що забивається у двері, кришку і т. ін. для навішування замка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скобель — ско́бель 1 іменник чоловічого роду струг ско́бель 2 іменник чоловічого роду пробій Орфографічний словник української мови
  2. скобель — СКО́БЕЛЬ¹, я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (О. Словник української мови у 20 томах
  3. скобель — Ско́бель, ско́бля, -блеві; ско́блі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скобель — СКО́БЕЛЬ¹, я, ч. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (Донч. Словник української мови в 11 томах
  5. скобель — Ско́бель, -бля м. Пробой. Словник української мови Грінченка