1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скоба

скоба́

I -и, ж., орн.

Те саме, що скопа.

II -и, ж.

1》 Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, яка, вбита у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін.

|| Назва різноманітних інструментів, пристроїв і т. ін., що мають таку форму.

Вимірювальна скоба — інструмент, яким контролюють зовнішні розміри деталей машин.

Спускова скоба — пристрій у гвинтівці, рушниці і т. ін., який служить для запобігання випадковому натисненню на спусковий гачок.

2》 Зігнута під кутом залізна смужка або дріт, які служать для скріплення яких-небудь частин.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоба — скоба́ 1 іменник жіночого роду, істота скопа * Але: дві, три, чотири скоби́ скоба́ 2 іменник жіночого роду зігнута металева смужка * Але: дві, три, чотири скоби́ Орфографічний словник української мови
  2. скоба — Клямра, див. скріпа Словник чужослів Павло Штепа
  3. скоба — СКОБА́¹, и́, ж. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнутий півколом чи під кутом металевий шворінь, що, вбитий у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. скоба — СКОБА́¹, и́, ж., орн. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, що, вбита в що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  5. скоба — Ско́ба, -би ж. Крючекъ къ дверямъ. Вх. Зн. 63. Словник української мови Грінченка