скоба
Ско́ба, -би
ж. Крючекъ къ дверямъ. Вх. Зн. 63.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоба — скоба́ 1 іменник жіночого роду, істота скопа * Але: дві, три, чотири скоби́ скоба́ 2 іменник жіночого роду зігнута металева смужка * Але: дві, три, чотири скоби́ Орфографічний словник української мови
- скоба — I -и, ж., орн. Те саме, що скопа. II -и, ж. 1》 Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, яка, вбита у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. || Назва різноманітних інструментів, пристроїв і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скоба — Клямра, див. скріпа Словник чужослів Павло Штепа
- скоба — СКОБА́¹, и́, ж. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнутий півколом чи під кутом металевий шворінь, що, вбитий у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- скоба — СКОБА́¹, и́, ж., орн. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, що, вбита в що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови в 11 томах