скоба
скоба́ 1
іменник жіночого роду, істота
скопа
* Але: дві, три, чотири скоби́
скоба́ 2
іменник жіночого роду
зігнута металева смужка
* Але: дві, три, чотири скоби́
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоба — I -и, ж., орн. Те саме, що скопа. II -и, ж. 1》 Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, яка, вбита у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. || Назва різноманітних інструментів, пристроїв і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скоба — Клямра, див. скріпа Словник чужослів Павло Штепа
- скоба — СКОБА́¹, и́, ж. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнутий півколом чи під кутом металевий шворінь, що, вбитий у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- скоба — СКОБА́¹, и́, ж., орн. Те саме, що скопа́. СКОБА́², и́, ж. 1. Зігнута півколом чи під кутом металева смужка, що, вбита в що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, відтягуванні, триманні і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- скоба — Ско́ба, -би ж. Крючекъ къ дверямъ. Вх. Зн. 63. Словник української мови Грінченка