1. Словник української мови Грінченка

скупити

Скупи́ти, -плю́, -пиш

гл.

1) см. скупати.

2) см. скуповувати.

3) = скупувати. Тоді скупи, коли на дні, а не з вершечку. Ном. № 4671.

---------------

Скупити, -плю, -пиш

гл. Соединить, собрать. Дружко усіх весільних до гурту скупив.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупити — ску́пити дієслово доконаного виду зібрати докупи скупи́ти дієслово доконаного виду закупити Орфографічний словник української мови
  2. скупити — I ск`упитидив. скуплювати. II скуп`итидив. скуповувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скупити — СКУ́ПИТИ див. ску́плювати. СКУПИ́ТИ див. скупо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. скупити — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. скупити — Скупи́ти, -плю́, -пиш, -плять що; ску́плений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скупити — СКУ́ПИТИ див. ску́плювати. СКУПИ́ТИ див. скупо́вувати. Словник української мови в 11 томах