снігур
Снігур, -ра
м.
1) пт. снигирь, Pyrrhulа vulgaris.
2) = снігурка. Вх. Пч. II. 29.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снігур — снігу́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- снігур — [с(')н'ігур] -ура, ор. -уром, м. (на) -уру/ -уров'і, мн. -ур'і, -ур'іy, д. -урам Орфоепічний словник української мови
- снігур — рідко снігир, -а, ч. Невеликий співочий птах родини в'юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снігур — СНІГУ́Р, рідко СНІГИ́Р, а́, ч. Невеликий лісовий співучий птах родини в'юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок. Пищить снігур – скоро зима буде (прислів'я); На вільху примостився червоногрудий .. снігур (О. Словник української мови у 20 томах
- снігур — Співочий птах із ряду горобцеподібних; живе у лісах Євразії; довж. бл. 16 см; осілий в Карпатах, зимовий гість на решті території України. Універсальний словник-енциклопедія
- снігур — Снігу́р, -ра́; -гурі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- снігур — СНІГУ́Р, рідко СНІГИ́Р, а́, ч. Невеликий співучий птах родини в’юркових з червоним оперенням грудей у самців і бурувато-сірим у самок. Пищить снігур — скоро зима буде (Укр.. присл.., 1955, 98); На вільху примостився червоногрудий.. снігур (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах