1. Словник української мови Грінченка

сніпок

Сніп, снопа

м.

1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. І. 4. жать за сніп. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196.

2) Пучекъ связанной лучины. Шух. І. 223. ум. сніпок, снопок, снопик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. ІІІ. 127.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніпок — сніпо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сніпок — снопок, -пка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до сніп. 2》 Те саме, що кулик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сніпок — СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сніп. – Гасіть снопи! – .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. сніпок — Сніпо́к, сніпка́; сніпки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сніпок — СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сніп. — Гасіть снопи! — .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах