сніпок

СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до сніп.

– Гасіть снопи! – .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою... (М. Коцюбинський);

Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну .. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (з народної пісні);

– Не нажну я й снопка сьогодні; не здужаю й рук підняти (Марко Вовчок);

Вони [чоловіки] забрали їх і посадили на віз поверх головок капусти та снопків хрону й петрушки і, трохи покалічених, повезли далі до міста (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що ку́лик 1.

– Заходився [старий] пересипати повітку, – пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (М. Коцюбинський);

Почали класти стодолу, вже і зводини зробили, .. лиш би ще вшити, але ще збіжжя змолотити б, щоб сніпки для вшивання були (Н. Кобринська);

На її хаті, зриваючи сніпки і лати, вже орудували поденщики Плачинди (М. Стельмах).