сніпок

СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до сніп.

– Гасіть снопи! – .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою... (М. Коцюбинський);

Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну .. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (з народної пісні);

– Не нажну я й снопка сьогодні; не здужаю й рук підняти (Марко Вовчок);

Вони [чоловіки] забрали їх і посадили на віз поверх головок капусти та снопків хрону й петрушки і, трохи покалічених, повезли далі до міста (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що ку́лик 1.

– Заходився [старий] пересипати повітку, – пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (М. Коцюбинський);

Почали класти стодолу, вже і зводини зробили, .. лиш би ще вшити, але ще збіжжя змолотити б, щоб сніпки для вшивання були (Н. Кобринська);

На її хаті, зриваючи сніпки і лати, вже орудували поденщики Плачинди (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніпок — сніпо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сніпок — снопок, -пка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до сніп. 2》 Те саме, що кулик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сніпок — Сніпо́к, сніпка́; сніпки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сніпок — СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до сніп. — Гасіть снопи! — .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. сніпок — Сніп, снопа м. 1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. І. 4. жать за сніп. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196. 2) Пучекъ связанной лучины. Шух. І. 223. ум. Словник української мови Грінченка