сніпок

СНІПО́К, СНОПО́К, пка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до сніп.

— Гасіть снопи! — .. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб., І, 1955, 121);

Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 71);

— Не нажну я й снопка сьогодні; не здужаю й рук підняти (Вовчок, І, 1955, 83);

[Варвара:] Колись ми були в Києві у секретаря ЦК. У нього в кабінеті під усіма стінами снопки пшениці від Посмітного, Дубковецького (Корн., II, 1955, 301).

2. Те саме, що ку́лик 1.

— Заходився [старий] пересипати повітку, — пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (Коцюб., І, 1955, 50);

Почали класти стодолу, вже і зводини зробили,.. лиш би ще вшити, але ще збіжжя змолотити б, щоб сніпки для вшивання були (Кобр., Вибр., 1954, 195);

На її хаті, зриваючи сніпки і лати, вже орудували поденщики Плачинди (Стельмах, І, 1962, 34).