соломинка
Соломина, -ни
ж. Стебель соломы, соломинка. І за соломину хопиться, хто топиться. Ном. № 9783. ум. соломинка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соломинка — соломи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- соломинка — [соломинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- соломинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до соломина. || перен. Єдина, хоч і безнадійна можливість вийти із скрутного становища. Соломинка порятунку. Хапатися за соломинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соломинка — СОЛОМИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до соломи́на. Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Панас Мирний); Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (А. Словник української мови у 20 томах
- соломинка — трима́тися (держа́тися) на соломи́нці (на павути́нці). Перебувати в загрозливому, безнадійному становищі; бути близьким до загибелі. Фразеологічний словник української мови
- соломинка — СОЛОМИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до соломи́на. Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Мирний, І, 1954, 281); Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (Тесл. Словник української мови в 11 томах