соломинка
СОЛОМИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до соломи́на.
Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Панас Мирний);
Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (А. Тесленко);
Обмолочений стіжок горить.., і на вітрі тремтять окремі соломинки (М. Стельмах);
Ні колоскові, ні соломинці не дасть [Жменяк] марно пропасти (М. Томчаній);
* У порівн. Вир боротьби крутив нас, як соломинку в час повені (Мирослав Ірчан).
2. Трубочка, через яку втягують питво, рідину.
Вони пройшли через бар, де на височенних стільчиках сиділи кудлаті молодики з дівчатками і щось смоктали через соломинки (М. Зарудний).
3. перен. Єдина, хоч і безнадійна можливість вийти із скрутного становища.
Соломинка порятунку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соломинка — соломи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- соломинка — [соломинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- соломинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до соломина. || перен. Єдина, хоч і безнадійна можливість вийти із скрутного становища. Соломинка порятунку. Хапатися за соломинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соломинка — трима́тися (держа́тися) на соломи́нці (на павути́нці). Перебувати в загрозливому, безнадійному становищі; бути близьким до загибелі. Фразеологічний словник української мови
- соломинка — СОЛОМИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до соломи́на. Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Мирний, І, 1954, 281); Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (Тесл. Словник української мови в 11 томах
- соломинка — Соломина, -ни ж. Стебель соломы, соломинка. І за соломину хопиться, хто топиться. Ном. № 9783. ум. соломинка. Словник української мови Грінченка