1. Словник української мови Грінченка

сотворяти

Сотворя́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною. Чуб. V. 482.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сотворяти — сотворя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сотворяти — див. ТВОРИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. сотворяти — -яю, -яєш, недок., сотворити, -рю, -вориш, док., перех., книжн. 1》 Те саме, що створювати. 2》 Робити, здійснювати що-небудь. || у сполуч. з ім. Здійснювати те, що назване іменником. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сотворяти — СОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого, що, книжн. 1. Те саме, що ство́рювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (М. Словник української мови у 20 томах
  5. сотворяти — СТВО́РЮВАТИ (давати початок існування чомусь новому; виробляти що-небудь внаслідок творчої праці), ТВОРИ́ТИ, УТВО́РЮВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ перев. уроч., поет., СОТВОРЯ́ТИ заст.; ВИВО́ДИТИ (звичайно нові різновиди рослин, тварин). — Док. Словник синонімів української мови
  6. сотворяти — СОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех., книжн. 1. Те саме, що ство́рювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (Коцюб. Словник української мови в 11 томах