сотворяти

СОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СОТВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого, що, книжн.

1. Те саме, що ство́рювати.

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (М. Коцюбинський);

Щось зовсім нового, зовсім відірваного від світу його вражень чоловік ніколи не міг і не може сотворити (І. Франко);

Ткаля каже: – Мрія наша, скажу вам, такий килим сотворити, щоб очі вбирав (Ю. Яновський);

Соромтися! Десь інщі люди як люди, а ви як нерозумна звірина: не знаєте нащо вас Бог сотворив і чого вам треба (Б. Лепкий);

Сотворити чудо;

Не сотвори собі кумира.

2. Робити, здійснювати що-небудь.

Я за ноги Вхопив його та й укинув Максима святого У криницю... Такеє-то Сотворив я, сину! (Т. Шевченко);

Дякую Вам за гроші і кажу наперед, що я їх Вам ані віддати не годен, ані сотворити щось таке, аби Вам воно стало за ті гроші (В. Стефаник);

Як не тебе – твою могилу Я на шляхах війни знайду. І припаду грудьми до неї, І серця кров'ю і теплом .. І нове чудо воскресіння Я, мов месія, сотворю (Л. Дмитерко);

// у сполуч. з ім. Здійснювати те, що назване іменником – прямим додатком.

Прочане перехрестились і сотворили молитву (П. Куліш);

Як тільки циганка сотворила теє ворожбитство, в баби лице почорніло, з рота виступила піна (Григорій Тютюнник);

Як тільки з'явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (П. Загребельний).

◇ (1) Пере́пічку сотвори́ти з кого – розправитися з ким-небудь, побити когось і т. ін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сотворяти

Значення в інших словниках