сошник
Сошник, -ка
м. Сошникъ, рѣзакъ въ сохѣ. Ном., ст. 300, № 370.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сошник — сошни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сошник — -а, ч. 1》 Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. 2》 Пристрій у сівалці чи садильній машині, за допомогою якого висівають насіння або садять рослини. 3》 Металева пластина в лафеті артилерійської гармати, що стримує відкочування гармати в момент пострілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- сошник — СОШНИ́К, а́, ч. 1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (Іст. Словник української мови в 11 томах