1. Словник української мови Грінченка

спантеличити

Спантеличити, -чу, -чиш

гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спантеличити — (розгубитися від чогось) збентежити, (сильніше) приголомшити, ошелешити// збити з пантелику, згоріти від сорому. Словник синонімів Полюги
  2. спантеличити — спантели́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спантеличити — (заплутати, дезорієнтувати когось) збити з пантелику (з толку) кого, рідко; закрутити (заморочити) голову кому; збити з пливу (з плиту) кого, діал. Словник фразеологічних синонімів
  4. спантеличити — див. спантеличувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спантеличити — СПАНТЕЛИ́ЧИТИ див. спантели́чувати. Словник української мови у 20 томах
  6. спантеличити — СПАНТЕЛИ́ЧИТИ див. спантели́чувати. Словник української мови в 11 томах