1. Словник української мови Грінченка

сповірити

Сповіряти, -ряю, -єш

сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл.

1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє. КС. 1904. I. 279.

2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Пов. І. 161. То Христя ж, коли так, усе роскаже, що сповірила їй подруга. Мир. Пов. II. 93.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповірити — спові́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сповірити — див. сповіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сповірити — СПОВІ́РИТИ див. сповіря́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. сповірити — СПОВІ́РИТИ див. сповіря́ти. Словник української мови в 11 томах