сповірити
СПОВІ́РИТИ див. сповіря́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сповірити — спові́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сповірити — див. сповіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сповірити — СПОВІ́РИТИ див. сповіря́ти. Словник української мови у 20 томах
- сповірити — Сповіряти, -ряю, -єш сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл. 1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє. КС. 1904. I. 279. 2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Словник української мови Грінченка