1. Словник української мови Грінченка

спуст

Спуст, -ту

м.

1) Мѣра: три ведра водки. Котл. Ен. IV. 24. Тепер пішов до оренди да взяв спуст горілки; покрепивсь по гірких трудах, не забув і жінки. ЗОЮР. II. 89.

2) Большой рубанокъ, стругъ. НВолын., Екатер. у. Вх. Зн. 66.

3) = кощок. Шух. І. 229.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спуст — спуст 1 іменник чоловічого роду міра ємності; пристрій для відведення води арх. спуст 2 іменник чоловічого роду струг розм. Орфографічний словник української мови
  2. спуст — ч. 1》 род. -у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). 2》 род. -а, розм. Те саме, що струг. 3》 род. -у, заст. Пристрій для відведення води. || Заставка (у млині). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спуст — СПУСТ, ч. 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось .. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (І. Котляревський); Свої гроші в комору впровадив. Словник української мови у 20 томах
  4. спуст — спуст оберт (замка)(ст): Тільки по тому, як загачив двері і замкнув на два спусти, почувся в безпеці (Авторка); Вранці ще раз напоїв потопельника до безтями, замкнув його на чотири спусти в комірчині і пішов до фризієра (Керницький) ◊ добрий спуст вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. спуст — СПУСТ, ч. 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Котл., І, 1952, 170). 2. род. а, розм. Те саме, що струг. 3. род. у, заст. Пристрій для відведення води. Словник української мови в 11 томах