1. Словник української мови Грінченка

срібло

Срібло, -ла

с.

1) Серебро. Мет. 253. Срібло-злото тягне чоловіка в болото. посл. Ростопленеє срібло. Котл. Ен. III. 41. На лядунці або золото, або срібло. ЗОЮР. І. 140.

2) — живе. Ртуть. Ком. Р. Н. 43.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібло — срі́бло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. срібло — ЗБ. срібний посуд <�речі, гроші>; (волосу) сивина; П. сіруватобілий колір; (олімпійське) срібна медаля <сов. медаль>; (- звук) дзвінкість, мелодійність; (з нст. сл. золото) срібло-золото, багатство, скарб. Словник синонімів Караванського
  3. срібло — срібла, с. 1》 Проста речовина хімічного елемента Арґентуму – благородний білий блискучий метал, пластичний і ковкий. Дрібнорозпорошене срібло – сіро-чорне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. срібло — СРІ́БЛО́, срі́бла́, с. 1. Хімічний елемент – благородний блискучий метал сірувато-білого кольору, пластичний і ковкий; уживається для виготовлення ювелірних виробів, посуду, для карбування монет і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. срібло — Ag, хіміч. елемент з атомним числом 47; сріблясто-білий пластичний благородний метал; хіміч. стійкий; найкращий провідник тепла і електричного струму; трапляється у чистому вигляді (самородках), у сплавах та мінералах... Універсальний словник-енциклопедія
  6. срібло — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  7. срібло — Срі́бло́, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. срібло — СРІ́БЛО́, срі́бла́, с. 1. Хімічний елемент — благородний блискучий метал сірувато-білого кольору, пластичний і ковкий; уживається для виготовлення ювелірних виробів, посуду, для карбування монет і т. ін. Словник української мови в 11 томах