срібло

СРІ́БЛО́, срі́бла́, с.

1. Хімічний елемент – благородний блискучий метал сірувато-білого кольору, пластичний і ковкий; уживається для виготовлення ювелірних виробів, посуду, для карбування монет і т. ін.

Срібло поширене в природі значно менше, ніж мідь (з навч. літ.);

Ганг – священна ріка Індії. А пояснює все срібло, якого в Гангу дуже багато (з наук.-попул. літ.);

О, Грузіє! В твоїх-бо горах ще стільки злота і срібла! (П. Тичина);

Дорога упряж, обкована сріблом, карети та екіпажі .. – усе те сяло (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Гості першого дня – золото, другого – срібло, третього – мідь, хоч додому їдь (Номис);

З латинської дзвінкої міді Він наше срібло виливав... Ну хто б у римській Енеїді Хоролу й Ворскли не пізнав? (М. Рильський);

* У порівн. Риба блищала проти місяця білою, як срібло, лускою (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. * У порівн. Граються мирно діти, Бризкає сміх сріблом... (І. Нехода);

// перен. Те, що кольором, блиском нагадує цей метал.

Дзвенить дійниця. З часом Вінця піняться сріблом (І. Вирган);

Холодне срібло з висоти з-за хмари лине (В. Сосюра);

Я сіті з моря вибираю Із сріблом трепетним, живим (М. Нагнибіда);

В вікно побачила Татьяна .. У сріблі дерева старі (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// перен. Про сірувато-білий колір, блиск чого-небудь.

Над морем зійшов місяченько, Поблискують хвилі сріблом (Леся Українка);

За скелями яскравим сріблом виблискувала велика ріка (В. Владко).

2. перев. збірн. Речі з цього металу.

Панські расові верхівці [верхові коні], якими величався грушатицький двір, перші впали жертвою завидющих очей..; такою ж дорогою пішло й панське “фамілійне” срібло (І. Франко);

Залисніло на столах срібло та злото (І. Нечуй-Левицький);

Увечері йшли ми додому повз економію .. В саду бряжчав кришталь і срібло. Чувся гомін (А. Головко);

// Посріблені шовкові нитки для ткання, гаптування.

Шевці .. гаптували капці сріблом та золотом (М. Коцюбинський);

Входить Інга. Вона в ошатній сукні з затканого сріблом шовку (І. Кочерга);

В скрині в тебе вже лежать готові Убори білі, вишиті сріблом (М. Рильський);

// перен. Срібна медаль (срібні медалі) за друге місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін.

Срібло олімпійця.

3. збірн. Гроші з цього металу.

Кинув [Кармель] йому капшук грошей .. – саме щонайчистіше срібло! (Марко Вовчок);

– Бійся бога, Гаво! – скрикнув Староміський. – Адже я за самий матеріал двадцять п'ять срібла .. заплатив (І. Франко);

// Дрібні розмінні монети із сплаву, основною складовою частиною якого є срібло чи нікель.

У кишені знайшов [Михайло Михайлович] дрібне срібло (Л. Смілянський);

Викидає [Шмалій] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (М. Стельмах);

* Образно. – Щастя фонд залізний я розтратив І розміняв на мідь срібло чуття (І. Франко);

// перев. у сполуч. зі сл. золото, злото, перен. Про велике багатство, розкоші.

– Багач в дворі препишнім проживає У злоті, сріблі (І. Франко).

4. перен. Сивина, сиве волосся.

Волос у мене вже сріблом пролискується (Ганна Барвінок);

Ще б не пора тим рокам стільки срібла на чорні кучері твої покласти (Леся Українка);

Мати (волосся чорне в сріблі все...) маля смуглявеє несе .. купати (В. Сосюра).

5. перен. Мелодійність, дзвінкість, чистота (звуку, голосу, сміху і т. ін.).

Йдуть дівчата. Цвіт півонії на обличчях їх, і сріблом дзвенить-видзвонює молодистий сміх (І. Гончаренко).

6. перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

(1) Ку́те (ко́ване) срі́бло – не лите срібло.

На низьких круглих столах з бронзи і кутого срібла стояли десятки холодних і гарячих страв (З. Тулуб);

Листя широке магнолій важке, нерухоме Кованим сріблом здаєтьс (Леся Українка).

△ (2) Живе́ срі́бло, розм. – сріблясто-білий метал, що при звичайній температурі перебуває в стані рідини; ртуть.

Черниці входили в воду, бризкались, і бризки ті в сяйві місяця нагадували живе срібло (А. Шиян);

(3) Хло́ристе срі́бло – хімічна сполука одного атома срібла з одним атомом хлору; використовується в фотографії.

Хлористе срібло має властивість чорніти від світлового променя (з наук.-попул. літ.).