1. Великий тлумачний словник сучасної мови

срібло

срі́бло

срібла, с.

1》 Проста речовина хімічного елемента Арґентуму – благородний білий блискучий метал, пластичний і ковкий. Дрібнорозпорошене срібло – сіро-чорне. Застосовують для виробництва фото- і кіноматеріалів, електроконтактів, акумуляторів, прикрас, посуду, монет, відзнак, у медицині тощо.

|| перен. Те, що кольором, блиском нагадує цей метал.

|| перен. Про сірувато-білий колір, блиск чого-небудь.

2》 перев. збірн. Речі з цього металу.

|| Посріблені шовкові нитки для ткання, гаптування.

|| перен. Срібна медаль (срібні медалі) за друге місце у спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін. Срібло олімпійця.

3》 збірн. Гроші з цього металу.

|| Дрібні розмінні монети зі сплаву, основною складовою частиною якого є срібло чи нікель.

|| перев. у сполуч. зі сл. золото, злото, перен. Про багатство, розкоші.

4》 перен. Сивина, сиве волосся.

5》 перен. Мелодійність, дзвінкість, чистота (звуку, голосу, сміху і т. ін.).

6》 перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. срібло — срі́бло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. срібло — ЗБ. срібний посуд <�речі, гроші>; (волосу) сивина; П. сіруватобілий колір; (олімпійське) срібна медаля <сов. медаль>; (- звук) дзвінкість, мелодійність; (з нст. сл. золото) срібло-золото, багатство, скарб. Словник синонімів Караванського
  3. срібло — СРІ́БЛО́, срі́бла́, с. 1. Хімічний елемент – благородний блискучий метал сірувато-білого кольору, пластичний і ковкий; уживається для виготовлення ювелірних виробів, посуду, для карбування монет і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. срібло — Ag, хіміч. елемент з атомним числом 47; сріблясто-білий пластичний благородний метал; хіміч. стійкий; найкращий провідник тепла і електричного струму; трапляється у чистому вигляді (самородках), у сплавах та мінералах... Універсальний словник-енциклопедія
  5. срібло — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
  6. срібло — Срі́бло́, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. срібло — СРІ́БЛО́, срі́бла́, с. 1. Хімічний елемент — благородний блискучий метал сірувато-білого кольору, пластичний і ковкий; уживається для виготовлення ювелірних виробів, посуду, для карбування монет і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. срібло — Срібло, -ла с. 1) Серебро. Мет. 253. Срібло-злото тягне чоловіка в болото. посл. Ростопленеє срібло. Котл. Ен. III. 41. На лядунці або золото, або срібло. ЗОЮР. І. 140. 2) — живе. Ртуть. Ком. Р. Н. 43. Словник української мови Грінченка