1. Словник української мови Грінченка

старувати

Старува́ти, -ру́ю, -єш

гл.

1) Проводить старость. Сим. 227.

2) Распоряжаться въ качествѣ стараго и старшаго. Чемеричка побивалась мов несамовита, наскликала прать і мазать, шити і білити сіять борошно, вчиняти і діжу місити. Харитина ж так, як пані, тільки старувала. Мкр. H. 20.

3) Разсуждать, какъ старикъ. Хто тілько старує, а робить — не доробляє. Ном. № 6543.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старувати — старува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старувати — СТАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути старим, переживати, переносити старість. 2. Розпоряджатися, порядкувати як старший. Харитина ж – так як пані – тільки старувала: Що в господі не найшлося – зараз купувала (М. Макаровський). Словник української мови у 20 томах
  3. старувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Бути старим, переживати, переносити старість. 2》 Розпоряджатися, порядкувати як старший. 3》 Говорити, міркувати, як стара людина (про дітей або молодих людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старувати — СТАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути старим, переживати, переносити старість. 2. Розпоряджатися, порядкувати як старший. Харитина ж — так як пані — тільки старувала: Що в господі не найшлося — зараз купувала (Укр. поети-романтики.., 1968, 557). Словник української мови в 11 томах