1. Великий тлумачний словник сучасної мови

старувати

старува́ти

-ую, -уєш, недок., розм.

1》 Бути старим, переживати, переносити старість.

2》 Розпоряджатися, порядкувати як старший.

3》 Говорити, міркувати, як стара людина (про дітей або молодих людей).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старувати — старува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старувати — СТАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути старим, переживати, переносити старість. 2. Розпоряджатися, порядкувати як старший. Харитина ж – так як пані – тільки старувала: Що в господі не найшлося – зараз купувала (М. Макаровський). Словник української мови у 20 томах
  3. старувати — СТАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути старим, переживати, переносити старість. 2. Розпоряджатися, порядкувати як старший. Харитина ж — так як пані — тільки старувала: Що в господі не найшлося — зараз купувала (Укр. поети-романтики.., 1968, 557). Словник української мови в 11 томах
  4. старувати — Старува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Проводить старость. Сим. 227. 2) Распоряжаться въ качествѣ стараго и старшаго. Чемеричка побивалась мов несамовита, наскликала прать і мазать, шити і білити сіять борошно, вчиняти і діжу місити. Словник української мови Грінченка