1. Словник української мови Грінченка

стація

Стація, -ції

ж.

1) Стоянка, постой и продовольствіе на постоѣ. Да велів Ляхам, мостивим панам, по козаках, по мужиках стацією стояти, да не велів великої стації вимишляти. ЗОЮР. I. 52.

2) Станція. Я іду на стацію до Заболотова. Гол. 1. 233.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стація — Ста́нція, ста́ція: — житло, мешкання [48] — зупинка, станція [51] — зупинка, станція; тимчасове наймане житло [52] — квартира, постій [21] — місце перебування... Словник з творів Івана Франка
  2. стація — ста́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. стація — див. статія Словник церковно-обрядової термінології
  4. стація — СТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у XIV–XVI ст. – щорічний натуральний податок з селян, який стягався на утримання великокнязівського двору й урядовців. 2. іст. Словник української мови у 20 томах
  5. стація — ста́ція 1. залізнична станція; вокзал; зупинка (ст): Майже вся публіка, яка протягом дня супроводжала заквітчаних добровольців від Богослужби і промов на Пелчинській вулиці... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. стація — стація, стаця зупинка, стоянка, постій; податок на утримання війська Словник застарілих та маловживаних слів
  7. стація — -ї, ж. 1》 іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у 14-16 ст. – щорічний натуральний податок з селян, що стягався на утримання великокнязівського двору та урядовців. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стація — I. ПОСТІ́Й (тимчасове наймане житло), СТА́ЦІЯ заст. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка — господарі постою (О. Досвітній); — Обіцяйте їм не лише дружбу господаря, а й всіляку допомогу, стацію та гостинність у наших землях (І. Ле). Словник синонімів української мови
  9. стація — Ста́ція, -ції (кімната з утриманням, пансіон) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стація — СТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. іст. У Литві, Білорусії та на Смоленщині, Правобережній і Лівобережній Україні у XIV-XVI ст. — щорічний натуральний податок з селян, який стягався на утримання великокнязівського двору й урядовців. 2. іст. Словник української мови в 11 томах