1. Словник української мови Грінченка

стрепенути

Стрепенути, -ну, -неш

гл. Встряхнуть. І шкурою сірий бугай стрепенув. Шевч. Вони пили, полинули, крилечками стрепенули. Чуб. V. 58. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 103. Мене пан за ухо стрепенув. Г. Барв. 56. Тут матінку уже не страх 2, а нагла радість стрепенула. Мкр. Г. 56.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрепенути — стрепену́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стрепенути — СТРЕПЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. заколивати що-небудь. Перекинувши через плече улик, побіг [дід] з ним до тернини, підставив під бджоли і стрепенув легенько гілку... Словник української мови у 20 томах
  3. стрепенути — -ну, -неш, док. 1》 перех. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. струсонути що-небудь. || Смикнути, шарпнути кого-небудь за щось. 2》 неперех., чим. Поривчастим рухом захитати, замахати чим-небудь. || Зробити помах чим-небудь у повітрі; змахнути. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрепенути — (як (мов, ні́би і т.ін.)) лихома́нка стрепену́ла (взяла́ і т. ін.) кого. Хтось відчув озноб, здригнувся, затремтів; комусь раптом стало моторошно, страшно і т. ін. Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід, як полотно, та аж руками схопивсь за коляску (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. стрепенути — СТРЕПЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. Поштовхом, посмиком, ривком і т. ін. заколивати що-небудь. Перекинувши через плече улик, побіг [дід] з ним до тернини, підставив під бджоли і стрепенув легенько гілку… (Мирний, І, 1954, 192); // Смикнути... Словник української мови в 11 томах