1. Словник української мови Грінченка

стривати

Стрива́ти, -ва́ю, -єш

гл. Подождать. Стривай! Стой! Постой! Обожди! Стривай лишень! чи чуєш? щось плаче. Шевч. 101.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривати — стрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стривати — нак. СТРИВАЙ|ТЕ|! стій|ге|! зажди |заждіть|! зачекай|те|! Словник синонімів Караванського
  3. стривати — СТРИВА́ТИ, док., тільки наказ. сп. стрива́й, стрива́йте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час. – Стривайте, стривайте: я друге витягну! – Та за відро, та до копанки... (Панас Мирний); – Стривайте, мамо, не спішіть. Словник української мови у 20 томах
  4. стривати — док., тільки наказ. сп. стривай, стривайте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час. || Уживається як наказ або прохання не робити чи не говорити чогось. || Уживається для вираження здивування з приводу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стривати — Стрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є (чека́ти), див. стріва́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стривати — СТРИВА́ТИ, док., тільки наказ. сп. стрива́й, стрива́йте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час. — Стривайте, стривайте: я друге витягну! — Та за відро, та до копанки… (Мирний, І, 1949, 179); — Стривайте, мамо, не спішіть. Словник української мови в 11 томах