стривати
СТРИВА́ТИ, док., тільки наказ. сп. стрива́й, стрива́йте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час.
— Стривайте, стривайте: я друге витягну! — Та за відро, та до копанки… (Мирний, І, 1949, 179);
— Стривайте, мамо, не спішіть. Розкажіть краще, що в нас там дома робиться (Гончар, II, 1959, 133);
// Уживається як наказ або прохання не робити чи не говорити чогось.
[Молодий хлопець (здіймаючи уламок кришталю):] Бігме, не втерплю, голову розкрою! [Принцеса (утримує його за руку):] Стривай, лежачого не б’ють (Л. Укр., II, 1951, 219);
— Стривай, — перейняла її стривожено мати. — Кидаєшся, як оглашенна. Сядь. — Дочка відступилась до лави, сіла (Гончар, II, 1959, 150);
// Уживається для вираження здивування з приводу чого-небудь.
Дістав [солдат] з кишені сірники, але не встиг іще й чиркнути: — Стривайте! Так я ж вас знаю. Федір Іванович! (Головко, II, 1957, 434);
Стривайте, та хіба ж це Мишуня? Скромний, сором’язливий, неквапливий, незграбний Мишуня? (Ю. Янов., II, 1954, 139);
Стривай, чого це я тут раптом опинився? Ах, так. Це ж тут живе моя Анна (Кол., На фронті.., 1959, 159);
// Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь.
— Політичні? А хто ж це такі? — Не знаєш? — Слава знизала плечем.. — Е, ні, стривай. Так не годиться! — сказав хтось басом за спиною в неї.. — Чого ж ти не поясниш йому, раз ти знаєш, а він не знає?! (Головко, II, 1957, 271);
// Уживається як нахваляння, погроза.
— Ну, стривай! — кричить знову хтось з гарячіших: — тільки дійде до царя чутка, що вони [пани] й його й нас дурять, — знатимуть вони! (Мирний, І, 1949, 162);
[Кирило:] Стривай, дадуться вони [відьми] коли-небудь тобі взнаки! (Кроп., II, 1958, 12);
— Стривайте, стривайте, ще й ви взнаєте, що таке ревнощі, — сумовито сказала «пані директорова». — Це такий звір, що, мабуть, до старості пощади не дасть (Гончар, Бригантина, 1973, 58).
Значення в інших словниках
- стривати — стрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стривати — нак. СТРИВАЙ|ТЕ|! стій|ге|! зажди |заждіть|! зачекай|те|! Словник синонімів Караванського
- стривати — СТРИВА́ТИ, док., тільки наказ. сп. стрива́й, стрива́йте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час. – Стривайте, стривайте: я друге витягну! – Та за відро, та до копанки... (Панас Мирний); – Стривайте, мамо, не спішіть. Словник української мови у 20 томах
- стривати — док., тільки наказ. сп. стривай, стривайте. Уживається як прохання не поспішати з чимсь, очікувати якийсь час. || Уживається як наказ або прохання не робити чи не говорити чогось. || Уживається для вираження здивування з приводу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стривати — Стрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є (чека́ти), див. стріва́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стривати — Стрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Подождать. Стривай! Стой! Постой! Обожди! Стривай лишень! чи чуєш? щось плаче. Шевч. 101. Словник української мови Грінченка