1. Словник української мови в 11 томах

стрибучість

СТРИБУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. стрибу́чий.

У виконанні вправ з предметом і без нього включаються елементи, які вимагають від гімнастки таких якостей, як гнучкість, стрибучість, танцювальність (Худ. гімнаст., 1958, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибучість — стрибу́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрибучість — СТРИБУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. стрибу́чий. У виконанні вправ з предметом і без нього включаються елементи, які вимагають від гімнастки таких якостей, як гнучкість, стрибучість, танцювальність (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. стрибучість — -чості, ж. Властивість за знач. стрибучий. Великий тлумачний словник сучасної мови