1. Словник української мови Грінченка

стрілиця

Стрілиця, -ці

ж.

1) = стріла. Подай мені лука й три стрілиці. АД. І. 149.

2) Сапожная колодка (ступня). Сумск. у. Вас. 161.

3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було. Канев. у.

4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ. Пирят. у.

5) раст. Saggitaria saggitaefolia L. ЗЮЗО. I. 134.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілиця — стріли́ця іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. стрілиця — СТРІЛИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що стрілоли́ст. Поступово в руках у Вадика зібрався чималий букет. Була вже тут і герань лугова, і стрілиця з листям, справді схожим на стрілу (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  3. стрілиця — -і, ж. Те саме, що стрілолист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрілиця — СТРІЛИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що стрілоли́ст. Поступово в руках у Вадика зібрався чималий букет. Була вже тут і герань лугова, і стрілиця з листям, справді схожим на стрілу (Збан., Таємниця.., 1971, 439). Словник української мови в 11 томах