1. Словник української мови Грінченка

суш

Суш, -ші

ж.

1) Сухое время года. Така суш, що й жати не можна. Подол. у.

2) Сухія деревья. Це не садок, а сама суш. Подол. г.

3) Сухой валежникъ. Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне. О. 1862. II. Кух. 65.

4) Сухой воскъ, соты, изъ которыхъ нѣтъ меду. Вх. Лем. 472. Здається і взяток був, а тепер вибивати — суш та й годі. Подол. г.

---------------

Суш, -шу

м. Сухой вѣтеръ. Червона калино, чом ти в лузі стоїш? Ци ся сушу боїш? Чуб. III. 92.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суш — суш 1 іменник жіночого роду суша; сушняк; сушені фрукти; сухий віск суш 2 іменник жіночого роду щільник без меду Орфографічний словник української мови
  2. суш — див. ПОСУХА Словник синонімів Караванського
  3. суш — див. залишок; посуха; сум; хмиз Словник синонімів Вусика
  4. суш — СУШ, і, ж. 1. розм. Те саме, що су́ша². Балабуха випав з брички й простягся на руїнах власного господарства. Од суші все порозсихалось (І. Нечуй-Левицький); – Діти навесні деревцями шлях обсадили на Рибальче, так треба полити, бо така суш... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. суш — I -і, ж. 1》 розм. Те саме, що суша II. 2》 збірн., розм. Сухі дерева, гілки; сушняк. 3》 Те саме, що сушня 2). 4》 Сухий віск, щільник без меду. II -у, ч., зах. Сухий вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суш — ПОСУ́ХА (брак дощу влітку; суха, жарка погода), ЗАСУ́ХА, СУХО́ТА розм., СУ́ША (СУШ) розм., БЕЗДОЩІВ'Я розм. Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Дощу нема, сонечко припіка, по дорозі аж пил від засухи... (Г. Словник синонімів української мови
  7. суш — СУШ, і, ж. 1. розм. Те саме, що су́ша². — Діти навесні деревцями шлях обсадили на Рибальче, так треба полити, бо така суш… (Гончар, Тронка, 1963, 208); Північ нерідко посилає до нас суш... Словник української мови в 11 томах