1. Словник української мови Грінченка

сяйний

Сяйний, -а, -е

Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сяйний — ся́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сяйний — див. світлий Словник синонімів Вусика
  3. сяйний — -а, -е, поет. 1》 Який сяє, яскраво світиться. 2》 Який, відбиваючи світло, промені, блищить, випромінює сяйво. 3》 Наповнений світлом; освітлений, ясний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сяйний — СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. 1. Який сяє, яскраво світиться. Сіло сонце. На майдані Сяйні огнища горять І дівчата заквітчані З парубками гомонять (Я. Щоголів); В оксамиті небес потоки сяйних зір Нас заколисують (М. Зеров); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. сяйний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
  6. сяйний — СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. 1. Який сяє, яскраво світиться. Ясні зорі, сяйні зорі, Любі зорі, милі! Стану на вас дивитися, Ставши на могилі (Метл. і Кост., Тв., 1906, 244); Сіло сонце. Словник української мови в 11 томах