сяйний
СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет.
1. Який сяє, яскраво світиться.
Сіло сонце. На майдані Сяйні огнища горять І дівчата заквітчані З парубками гомонять (Я. Щоголів);
В оксамиті небес потоки сяйних зір Нас заколисують (М. Зеров);
* Образно. Тягли мене змолоду сяйні надії По щастя блискуче в країни чужії (Я. Щоголів).
2. Який, відбиваючи світло, промені, блищить, випромінює сяйво.
Пахло весною, земля парувала; Крізь її кору трава пробивала [витикала] Жилки листочків своїх молодих, Вогких і сяйних од рос золотих (Я. Щоголів);
Корогвоносці піднесли над духовенством сяйні від золота, срібла й самоцвітів корогви (О. Довженко).
3. Наповнений світлом; освітлений, ясний.
Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров);
Сняться акторам сяйні рампи театрів (В. Коротич);
Сяйний зал.
Значення в інших словниках
- сяйний — ся́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- сяйний — див. світлий Словник синонімів Вусика
- сяйний — -а, -е, поет. 1》 Який сяє, яскраво світиться. 2》 Який, відбиваючи світло, промені, блищить, випромінює сяйво. 3》 Наповнений світлом; освітлений, ясний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сяйний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
- сяйний — СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. 1. Який сяє, яскраво світиться. Ясні зорі, сяйні зорі, Любі зорі, милі! Стану на вас дивитися, Ставши на могилі (Метл. і Кост., Тв., 1906, 244); Сіло сонце. Словник української мови в 11 томах
- сяйний — Сяйний, -а, -е Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24. Словник української мови Грінченка