1. Словник української мови Грінченка

таран

Таран, -на

м.

1) Долоня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. І. 163. см. олійниця. пішов тарани ганять. Началъ стучать. Ном. № 3141.

2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481.

3) = тараня.

4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317.

5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Таран — Тара́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. таран — (у ступі) товкач; (для штурму фортець) ДОВБНЯ; В-Й (дія) лобова атака; (учасники атаки) П. пробивна сила <�група>. Словник синонімів Караванського
  3. таран — Битак, гуляй-город Словник чужослів Павло Штепа
  4. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (І. Словник української мови у 20 томах
  5. таран — I -а, ч. 1》 Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. 2》 перен. Те, чим можна завдати сильного, вирішального удару; те, що править за головну пробивну силу. 3》 військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. таран — У стародавньому світі і середньовіччі колода із залізним окуттям на кінці для руйнування мурів. Універсальний словник-енциклопедія
  7. таран — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні). Словник синонімів української мови
  8. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (Котл. Словник української мови в 11 томах