таран

Значення в інших словниках

1. Таран — Тара́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
2. таран — Битак, гуляй-город Словник чужослів Павло Штепа
3. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (І. Словник української мови у 20 томах
4. таран — I -а, ч. 1》 Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. 2》 перен. Те, чим можна завдати сильного, вирішального удару; те, що править за головну пробивну силу. 3》 військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. таран — У стародавньому світі і середньовіччі колода із залізним окуттям на кінці для руйнування мурів. Універсальний словник-енциклопедія
6. таран — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні). Словник синонімів української мови
7. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (Котл. Словник української мови в 11 томах
8. таран — Таран, -на м. 1) Долоня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. І. 163. см. олійниця. пішов тарани ганять. Началъ стучать. Ном. № 3141. 2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481. 3) = тараня. 4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317. 5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66. Словник української мови Грінченка