1. Великий тлумачний словник сучасної мови

таран

тара́н

I -а, ч.

1》 Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги.

2》 перен. Те, чим можна завдати сильного, вирішального удару; те, що править за головну пробивну силу.

3》 військ. Удар гвинтом або корпусом літака (танка, корабля тощо) по ворожому літакові (танкові, кораблеві й т. ін.); застосовується як бойовий засіб здебільшого тоді, коли не стає боєприпасів. Іти на таран.

4》 мор. Зміцнена підводна частина носа бойового корабля, якою завдають удару по ворожому кораблю.

5》 військ. Ударна група бойових машин для здійснення прориву фронту.

6》 розм. Довбня, якою товчуть піджарене насіння в ступі олійні, вичавлюючи олію; товкач.

7》 діал. Шрам від віспи.

Гідравлічний таран — технічна споруда для подавання води нагору.

II -у, ч., бот.

Види (перев. середньо-азійських) багаторічних трав з роду спориш родини гірчакових.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Таран — Тара́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. таран — (у ступі) товкач; (для штурму фортець) ДОВБНЯ; В-Й (дія) лобова атака; (учасники атаки) П. пробивна сила <�група>. Словник синонімів Караванського
  3. таран — Битак, гуляй-город Словник чужослів Павло Штепа
  4. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (І. Словник української мови у 20 томах
  5. таран — У стародавньому світі і середньовіччі колода із залізним окуттям на кінці для руйнування мурів. Універсальний словник-енциклопедія
  6. таран — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні). Словник синонімів української мови
  7. таран — ТАРА́Н, а́, ч. 1. Старовинне знаряддя у вигляді колоди з металевим наконечником для руйнування мурів, воріт і башт фортеці під час облоги. Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. таран — Таран, -на м. 1) Долоня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. І. 163. см. олійниця. пішов тарани ганять. Началъ стучать. Ном. № 3141. 2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481. 3) = тараня. 4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317. 5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66. Словник української мови Грінченка