таранкуватий

Значення в інших словниках

1. таранкуватий — таранкува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
2. таранкуватий — див. плямистий; рябий Словник синонімів Вусика
3. таранкуватий — ТАРАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Те саме, що віспува́тий; рябий. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); Із заплющених очей [Силантія] по таранкуватому, віспою в дитинстві скаліченому обличчі потекли сльози (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах
4. таранкуватий — -а, -е, розм., рідко. 1》 Те саме, що віспуватий; рябий. || З віспуватим обличчям. 2》 перен. Який має нерівну поверхню, дірчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. таранкуватий — ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Словник синонімів української мови
6. таранкуватий — Таранкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. таранкуватий — ТАРАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Те саме, що віспува́тий; рябий. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Мирний, II, 1954, 142); Із заплющених очей [Силантія] по таранкуватому, віспою в дитинстві скаліченому обличчі потекли сльози (Ле... Словник української мови в 11 томах
8. таранкуватий — Таранкуватий, -а, -е Рябой, имѣющій слѣды оспы. Черк. у. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло. Мир. ХРВ. 176. Словник української мови Грінченка