таранкуватий
ТАРАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Те саме, що віспува́тий; рябий.
Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Мирний, II, 1954, 142);
Із заплющених очей [Силантія] по таранкуватому, віспою в дитинстві скаліченому обличчі потекли сльози (Ле, Хмельницький, І, 1957, 108);
// З віспуватим обличчям.
Він углядів між молодицями найпоганшу, огрядну, таранкувату (Н.-Лев., III, 1956, 362);
У кузні Василь Кир, чорний таранкуватий чоловік років сорока, бив молотком розпечену залізяку (Тют., Вир, 1964, 36).
2. перен. Який мав нерівну поверхню, дірчастий.
Цьвохнув [Хведько] батогом по таранкуватому навколо груші снігу (Стельмах, Правда.., 1961, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- таранкуватий — таранкува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- таранкуватий — див. РЯБИЙ; (- поверхню) нерівний, ямкуватий, с. вибоїстий. Словник синонімів Караванського
- таранкуватий — див. плямистий; рябий Словник синонімів Вусика
- таранкуватий — ТАРАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Те саме, що віспува́тий; рябий. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); Із заплющених очей [Силантія] по таранкуватому, віспою в дитинстві скаліченому обличчі потекли сльози (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах
- таранкуватий — -а, -е, розм., рідко. 1》 Те саме, що віспуватий; рябий. || З віспуватим обличчям. 2》 перен. Який має нерівну поверхню, дірчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- таранкуватий — ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Словник синонімів української мови
- таранкуватий — Таранкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- таранкуватий — Таранкуватий, -а, -е Рябой, имѣющій слѣды оспы. Черк. у. Таранкувате лице мов ще дужче порябіло. Мир. ХРВ. 176. Словник української мови Грінченка