темничний
Темни́чний, -а, -е
1) Относящійся къ темницѣ. Шейк.
2) Сторожъ при темницѣ. Шейк.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- темничний — темни́чний прикметник поет., арх. Орфографічний словник української мови
- темничний — ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Леся Українка); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (М. Вороний). Словник української мови у 20 томах
- темничний — -а, -е, заст., поет. Прикм. до темниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- темничний — Темни́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- темничний — ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Л. Укр., І, 1951, 392); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Словник української мови в 11 томах