1. Словник української мови в 11 томах

темничний

ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця.

Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Л. Укр., І, 1951, 392);

Темничні мури;

// Який відбувається в темниці.

Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (Вороний, Вибр., 1959, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. темничний — темни́чний прикметник поет., арх. Орфографічний словник української мови
  2. темничний — ТЕМНИ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темни́ця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Леся Українка); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (М. Вороний). Словник української мови у 20 томах
  3. темничний — -а, -е, заст., поет. Прикм. до темниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. темничний — Темни́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. темничний — Темни́чний, -а, -е 1) Относящійся къ темницѣ. Шейк. 2) Сторожъ при темницѣ. Шейк. Словник української мови Грінченка