1. Словник української мови Грінченка

титулувати

Титулувати, -лую, -єш

гл. Титуловать, называть по титулу.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулувати — титулува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. титулувати — див. НАЗИВАТИ, ІМЕНУВАТИ; р. титулювати. Словник синонімів Караванського
  3. титулувати — Називати духовну особу за її титулом Словник церковно-обрядової термінології
  4. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. Словник української мови у 20 томах
  5. титулувати — -ую, -уєш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. || Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. Словник української мови в 11 томах