1. Великий тлумачний словник сучасної мови

титулувати

титулува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін.

|| Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулувати — титулува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. титулувати — див. НАЗИВАТИ, ІМЕНУВАТИ; р. титулювати. Словник синонімів Караванського
  3. титулувати — Називати духовну особу за її титулом Словник церковно-обрядової термінології
  4. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. Словник української мови у 20 томах
  5. титулувати — ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. Словник української мови в 11 томах
  6. титулувати — Титулувати, -лую, -єш гл. Титуловать, называть по титулу. Словник української мови Грінченка