1. Великий тлумачний словник сучасної мови

титулування

титулува́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. титулувати.

2》 Слово, словесна формула, якими йменується особа згідно з її почесним званням, службовим становищем і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулування — титулува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. титулування — Слово чи словесна формула, якими називають духовну особу при звертанні до неї згідно з її титулом Словник церковно-обрядової термінології
  3. титулування — ТИТУЛУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. титулува́ти. – Я вас розумію, товаришу... – Гречкун запнувся на слові, не знаючи, як назвати свого співбесідника, бо повне титулування здалося йому якимось неприродним і помпезним (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. титулування — ТИТУЛУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. титулува́ти. — Я вас розумію, товаришу… — Гречкун запнувся на слові, не знаючи, як назвати свого співбесідника, бо повне титулування здалося йому якимось неприродним і помпезним (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 109). Словник української мови в 11 томах
  5. титулування — Титулува́ння, -ня с. Величаніе по титулу, титулованіе. Шейк. Словник української мови Грінченка