1. Словник української мови Грінченка

тума

Тума, -ми

ж.

1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у.

2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. н. п. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тума — тума́ 1 іменник жіночого роду хмара * Але: дві, три, чотири туми́ тума́ 2 іменник жіночого роду, істота напівтурок або напівтатарин * Але: дві, три, чотири туми́ Орфографічний словник української мови
  2. тума — ТУМА́, и́, ж. 1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий – українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Ганна Барвінок); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо! Не йме тобі мов серце віри. Словник української мови у 20 томах
  3. тума — -и, ж. 1》 заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а інший – українець. 2》 рідко. Темна хмара. 3》 перен. Про похмуру, мовчазну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тума — ТУМА́, и́, ж. 1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Барв., Опов.., 1902, 222); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо! Не йме тобі мов серце віри. Словник української мови в 11 томах