1. Орфографічний словник української мови

тума

тума́ 1

іменник жіночого роду

хмара

* Але: дві, три, чотири туми́

тума́ 2

іменник жіночого роду, істота

напівтурок або напівтатарин

* Але: дві, три, чотири туми́

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тума — ТУМА́, и́, ж. 1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий – українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Ганна Барвінок); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо! Не йме тобі мов серце віри. Словник української мови у 20 томах
  2. тума — -и, ж. 1》 заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а інший – українець. 2》 рідко. Темна хмара. 3》 перен. Про похмуру, мовчазну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тума — ТУМА́, и́, ж. 1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Барв., Опов.., 1902, 222); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо! Не йме тобі мов серце віри. Словник української мови в 11 томах
  4. тума — Тума, -ми ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Словник української мови Грінченка