1. Словник української мови Грінченка

турок

Турок, -рка

м.

1) Турокъ.

2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. ум. турчин, туронько. АД. І. 312.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турок — ту́рок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. турок — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. турок — Турчин, турок, (вона) туркеня, (воно) турченя, турченятко Словник чужослів Павло Штепа
  4. турок — ТУ́РОК див. ту́рки. Словник української мови у 20 томах
  5. турок — ту́рок ірон., знев. некомпетентна, незнаюча людина; дурень (м, ср, ст): Ти, турку, та як я ще раз піду на збори встидатися, то так з тебе паси буду дерти, шо й не спам'ятаєшся. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. турок — див. турки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. турок — Ту́рок, ту́рка, -ркові, -рку! ту́рки, -рків ту́рчин, -на, -нові і ту́рок; ту́рки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. турок — ТУ́РОК див. ту́рки. Словник української мови в 11 томах