1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

турок

ту́рок ірон., знев. некомпетентна, незнаюча людина; дурень (м, ср, ст): Ти, турку, та як я ще раз піду на збори встидатися, то так з тебе паси буду дерти, шо й не спам'ятаєшся. Та люди сидять і пишаються за своїх дітей, а мені щоразу то лице має лупитися зі встиду? (Авторка)

◊ ту́рка вдава́ти = ту́рка гра́ти

◊ ту́рка гра́ти удавати такого, який нічого не розуміє, не знає; удавати дурника (ст)|| = грати вар'ята

◊ ту́рка рі́зати = ту́рка гра́ти

◊ ту́рок на тому некомпетентна, незнаюча людина (ср, ст): Чи думаєш, він знає, як то зробити? Та він турок на тому (Авторка)

◊ ту́рок небе́сний людина, яка не розуміє очевидного, елементарного (м, ср, ст): Та ти, турку небесний, скільки разів я маю ходити до школи і встидатися. Такого встиду набралася, коли кожен вчитель почав мені розказувати про Твою поведінку і “геніальні” здібності (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турок — ту́рок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. турок — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. турок — Турчин, турок, (вона) туркеня, (воно) турченя, турченятко Словник чужослів Павло Штепа
  4. турок — ТУ́РОК див. ту́рки. Словник української мови у 20 томах
  5. турок — див. турки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. турок — Ту́рок, ту́рка, -ркові, -рку! ту́рки, -рків ту́рчин, -на, -нові і ту́рок; ту́рки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. турок — ТУ́РОК див. ту́рки. Словник української мови в 11 томах
  8. турок — Турок, -рка м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. ум. турчин, туронько. АД. І. 312. Словник української мови Грінченка