удовувати

Удовувати, -вую, -єш

гл. Вдовствовать. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї. Г. Барв. 518.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удовувати — удовува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удовувати — УДОВУВА́ТИ див. вдовува́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. удовувати — Удовува́ти, -ву́ю, -ву́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)